Лесь Подерев'янський: Мєсто встрєчi iзмєнiть нельзя, Блядь!

╔╦══════════════════════════════════════╦╗
╠╝                                      ╚╣
║          Лесь Подерев'янський          ║
║                                        ║
║                 П'ЄСА.                 ║
╠╗                                      ╔╣
╠╬══════════════════════════════════════╬╣
╠╝                                      ╚╣
║ Мєсто встрєчi iзмєнiть нельзя,Блядь!   ║
╠╗                                      ╔╣
╠╬══════════════════════════════════════╬╣
╠╝                                      ╚╣
║             Дiйовi особи :             ║
╟────────────────────────────────────────╢
║Нєзнайка - супєрмен-вiкiнг;             ║
║Гурвиник - антiсємiт;                   ║
║Карандаш - художнiк-кiчмен;             ║
║Самодєлкiн - матрос торговельного флота;║
║Пєтрушка - мовчазний карлiк у кєпкє;    ║
║Буратiно - просто поц;                  ║
║Мальвiна - дєвушка з голубою волоснею;  ║
║Сiнєглазка  -  алкоголiческая  подорва; ║
║Красна  Шапочка  -  красива,егоiстична i║
║дурна блядь;                            ║
║Артемон - чорний собака;                ║
║Мнацаканов - привiд у телеiзорi.        ║
╚════════════════════════════════════════╝

Дiя вiдбувається в майстернi Карандаша. В майстерни розвiшани роскошнi вироби хозяїна. В чiслє яких — пофарбованi гiпсовi голови пiратiв, попельницi в вигядi смертi, та голi дивчата в рамi рококо. Бiля вiкна сидить Петрушка, мовчазний карлiк в кєпкє i фарбує яєчко. На полу хропуть п'янi, бруднi i голi Самодєлкiн у рваному тєльнiку i Карандаш, на ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сiдять два дебiла, п'ють i пиздять, з ванни доленають звуки води i веселий регiт Красної Шапочки.

Буратiно (страшним, хрипким голосом):
— I слухай, блядь, от, блядь, вiн смотрить, шо та хуйня летить. Кругом неї — лампи, фари, а самая червоняста лампа мигає. А летить воно єму на город. От воно стало бiля клунi i мега, той мудак пиздує туда. Жiнка кричить, вiн: «Тiки так! Спокойно, стара блядь», а з тiєї хуйнi така рука його раз... а iди сюда, запхали в нло i кудись полетiли до хрiна на роги.

Гурвиник:
— Оце i все?

Буратiно:
— Нє, вони полiтали туда сюда, ну там всьо такоє, прилетiли i викiнули його к хуям. А чувак той пiсля цього все нахуй забув. Його питають: як тебе звуть, а вiн — бе... Йому показують жiнку — а вiн — бе...

Гурвиник:
— Та то всьо хуйня.

Буратiно:
— Та яка хуйня, у книзi написано!

Гурвиник:
— У мене кум, вiн деректор банi, так його небiж раз приходе до дому, а жiнки нема. Вiн до сусiдки, сусiдки теж нема. Вiн сховався за пiчь, думає, як прийде — налякаю. Коли та блядь приходить, скида одiж, волоси так распускає, якоюсь хуйньою намазалася i раз — у трубу. Кум тоже все поскидав i давай мазатися, намазався i тоже у трубу. Прилiтає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стаїть отаке крiсло, у ньому сидить їхнiй цар и всьо такоє... А та блядь каже: «А ти шо тут робишь? А ну пиздуй отсюда», дає йому полiно i каже — це твiй кiнь, i давай пiздуй отсюда, тiки не пизди нiкому, бо помрешь! Вiн прилетiв i зразу ж куму напиздiв, а той менi.

Буратiно:
— I шо, помер?

Гурвиник:
— Тут же. Як ховали, то весь синiй в гробу лежав.

У дверi гупають.

Буратiно (до Пєтрушки):
— Ти, педрiло, а ну катай вiдкрий!

Пєтрушка мовчки кида яйця i пиздує до дверей.

Гурвиник (раздiвляється Пєтрушкiну працю):
— Блядь, якогось жида нарiсовав.

Входить Мальвiна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратiно:
— А шо, Мальвiно, даси поїбаться?

Мальвiна (обiжаїться):
— Блядь, шо ето значить? Шо у тебя, жени для етого нєту?

Буратiно:
— Ну яка жена? Ну скажи, причом здєсь жена?

Мальвiна:
— Нє. Єслi хоче, хлопчики, тiльки в рот, ето пожалуйста, ето можна, а поябаться — дома ябайтесь!

Гурвiник:
— У, жадна сука.

Гурвиник i Буратiно кiряють. З ванни доносяться щасливий i дурний регiт Красної Шапочки i звуки води.

Гурвиник (нєприємно отригуючись):
— Я одну тьолку когда-то знав, така красива тьолка! Но в неї, понiмаєшь, тiки тєло красiвоє, бiльше нiхуя нєту, мозгi зовсiм отсутствують. Она встрєчлась с парнєм, такой хороший парнiша. Он мечтав, шо колись вiн пiде в армiю, а вона його буде ждать. I от приходять вони в бєсєдку, а вона йому i каже: «А тепер їбi мєня!» А вiн їй: «Как ето?» А она говорить йому, от сейчас я тобi покажу ка ето! I нє он її, а она його сама виїбла. Ну, значить, вiн їй целку зломав, йому понравилось. А вона лежить i каже: «А тепер пiйшов на хуй!» А вiн: «Как ето?» От жалко пацана.

Буратiно:
— Разниє сличаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало я прийду, сяду, а лягати зразу на можу, шоб не наблювать, i так i сiжу всьо врємя, а вона, сука, подойде с заду, руки на плечi положить i гладить i гладить. Я їй: «Шо ти, стерво, мене гладишь, шо я тобi — кiт?» I по їбальнику зразу — на... (вздихає), — любила меня.

Мальвiна:
— От не люблю я, когда мужики таке пиздять: i та любила i та хуєла. Та подивиться на себе — кому ви нужнi.

Входить Нєзнайка, бiлокурий супєрмен-вiкiнг, одєтий в кожаноє пальто надєтоє на кожаний пiджак. На руках у Нєзнайки — золотi гайки, з усiх карманiв стирчать пачки грошей.

Мальвiна (сама до себе):
— Ето пiздець!

Слєдом за Нєзнайкой iде Сiнєглазка. Пiд очима у неї бланжi. Сама вона п'яна, раскована, смердюча i нi кому, крiм Нєзнайкi не нужна.

Сiнєглазка:
— Здрастуйте рєбята! Я вам поєбаться принєсла!

Нєзнайка (з прибалтiйським акцентом):
— Послушай, Сiнєглазка, я тєбя прошю.

Сiнєглазка:
— От'єбiсь, надоєл, дурак! Рiбята!

Нєзнайка:
— Сiнєглазочка, что я таково сказаль?

Мальвiна (до Нєзнайкi):
— Простiтє, у вас такой прiятний акцент! Ви нє нємєц случайно?

Нєзнайка:
— Нєт, я з Прiбалтiкi.

Мальвiна:
— Ах, ка iнтєрєсно. Скажитє мiнє своє им'я.

Нєзнайка:
— Нєзнаускас. Простiтє мєня, я сєйчас. (До Сiнєглазкi):
— Сiнєглазочка, можна тєбя на мiнутку, пройдемось до уборної i назад.

Сiнєглазка i Нєзнайка iдуть в просторную уборную, звiдки в самом скором врємєнi доносяться протiвнi женськи п'янi матюки i звуки ляпасiв.

Мальвiна:
— Боже мой, я етого нє винiсу! Какой мен! Какой мужщiна!

Буратiно:
— Мальвiна, вони в сральню пiшли, а ми давй в ванну пiдемо?

Гурвиник:
— Та куда ж ви пiдете, там Красная Шапочка щє з утра сидить.

Мальвiна:
— Отстаньтє от мєня, кобєлi протiвнi, я етого не винiсу. Боже мой!

Мальвiна починає ридать. З уборної чути крики Сiнєглазки:
— Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!
Чути знова ляпаси i опять ридання. Женскiй плачь звучить в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торговельного флота i Карандаша, художника-кiчмена.

Самодєлкiн (скида з себе Артемона):
— Ха-ха, дєвушкi ридають, матроси смiються. (До Карандаша):
— Антонiо, подйом, iлi в тєбя собаку кинуть?

Карандаш:
— Нє трогай, она заразная i вобще, якого хуя, мнє завтра на базар! Шо за блядi, шо за раскалади? Я Буратiну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота? Щас всє пойдуть на хуй.

Самодєлкiн:
— Ха-ха, нiхуя не знаєте про матросiв, салабони. (i дико реве):
— Напрасно старушка ждёт сына домой... Антонiо, вставай, блядь, бо щас собакою кину в їбальник!

Карандаш:
— Шо за Антонiо, мєня Карандаш звуть.

Самодєлкiн:
— Ну, щiтай, шо ти довиябувався.

Самодєлкiн швиря собаку Артемона в рило Карандашу. Артемон i Карандаш верещать. В саму цю мить з уборної приходить Нєзнайка. Вiн лихо плаче. Вiн сидить, охопивши голову двумя руками i плечi його трясуться. При цьому веселисть Самодєлкiна сягає вищєго рiвня.

Самодєлкiн дико реве:
— I скажуть, вона заридає...

Самодєлкiн реве i танцює чочотку. З уборної раком вилазить вiдпизжена Сiнєглазка.

Сiнєглазка (стоячи раком):
— А волни бєгут от вiнта за кормой...

Карандаш:
— А зараз всi на хуй пойдуть.

Гурвиник:
— Дайте менi жида, дружбани! Дайте жида, от моя просьба.

Сiнєглазка стоїть раком на пiвдорозi мiж уборною i общою залою. Вона блює i спiває. З ванни чути веселi звуки, iздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопцi гуляють. Не приймають участi в веселощi тiльки плачащий Нєзнайка, Мальвiна i Пєтрушка, мовчазний карлiк в кєпкє. Мальвiна пiдходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечi i пестить його.

Мальвiна:
— Давайте уйдем от сюда, я вас прошу. Уйдем i будєм щаслiви.

Нєзнайка, кайфуючи шо його пожалiли, з усiєї сили б'є головою об стiну i ридає щє громче.

Мальвiна:
— Ну-ну, нє надо, она вас нє стоiт. Нє надо, хороший мой. (iгрiво) А то єслi ви нє пєрєстанiтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотiтє етого?

Вiдповiдi їй служать удари головою об стинку.

Сiнєглазка (iкаючи):
— Уже всю штукатурку оббив, пiдарас.

Карандаш:
— Буратiно, я сказав, пiди ото шо Сiнєглазка наблювала пiдмети i пiдбери штукатурку. Це твої друззя, я їбу вобще, шо такоє?

Гурвиник знiма з стiни гiпсового пiрата:
— Жид? Шо мовчишь?
Хрясь.
Пiрат-жид пада на пiдлогу, де розбивається. Карандаш стовпiє.

Гурвиник (до Карандаша):
— Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?

Карандаш (злякавшись):
— Нє, я украiнець.

Самодєлкiн (танцює чочотку):
— Такий, як я китаєць!

Входить Красна Шапочка, вдягнута в красiву, резiнову красну шапочку i бiльш нi в шо. Вона красива, гола, мокра i ленiва.

Красная Шапочка:
— Я так устала! Тут такой шум! Буратiно, дружочек, я хочу посмотрєть телєвiзор.

Буратiно кидається угождать красавiце.

Мальвiна (сама до себе):
— Курва, она устала! Целий день в ванной сидєть! Она устала! А я нє устала? Сука голая!

Красная Шапочка:
— Я нє голая, а обнажонная.

Буратiно включа телєвiзор. В телєвiзорє Мнацаканов.

Мнацаканов:
— А сейчас прєдлагаю вам вiдєосюжет iз Калiфорнiї. Два пасажирскiх експреса сталкнулiсь мєж собой. По прєдварiтєльному подсчоту, чiсло жертв прєвишаєт...

Раптово Мнацаканов помiчає обнажонную Красну Шапочку, давиться i починає iкать.

Гурвиник (увєрєнно):
— Жид! Шо смотрiшь?

Мнацаканов:
— Я собствєнно...

Красна Шапочка починає соблазнiтєльно чухать собi живiт i хiхiкать.

Сiнєглазка (iгрiво до Мнацаканова):
— А мужчiна, сколько вам лет?

Нєзнайка (iстерiчно):
— Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня! Скрiзь пiдараси! Мєнє нi чого нє надо! Пальто — в пiзду (скида кожане пальто), пiджак — нахуй пiджак (скида пiджак), берiть, мєнє нє надо! (Дивиться на ноги) Кольоса — на хуй. Берить, все берить! Їште!

Нєзнайка знiма ботiнки i починає знимать з рук золотi гайки. Гайки не дуже знимаються з його пухлых пальцiв.

Нєзнайка:
— Гайки, йобана блядь, не знiмаються.

Плачущий Нєзнайка завязує з гайками, зато йому вдається взять собi часи «Ролєкс» i запиздячить їми в Сiнєглазку, потiм знiма штани i швиряє в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягуючих бiлих трусах з льогким жовтим нiмбом бiля хуя i страшно кричить.

Нєзнайка:
— Всьо! Всьо!

Нєзнайка виніма з піджака і штанін пачки грошей и починає швиряти в друзів. Одну пачку він швиря просто в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і с клацанням зубів хиже ловить пачку в зуби. Очі мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.

Гурвиник:
— Ти диви, от жидяра! А ну віддай!

Мальвіна (злякано):
— Він щас нас усіх поїсть!

Баби зляканно верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшенний крик. Гурвиник підбера з полу красивий і важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у телєвізор. Раздається страшенний вибух. Чорний дим повзе с разйобаної вещі на дівчат і хлопців. Всі кричать, собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвиник. Він витіра руки об штани і наливає собі портвейну.

Гурвиник:
— У, жидовська морда.

Всі смєються, починає тихо грати красива таката. Самодєлкін б'є під неї чочотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайка однією рукою гладить Сінєглазку, а другою - помогає їй блювать. Сінєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собі живіт, Пєтрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом нє розбилося і заходиться його розрісовувать.

Буратіно (тупо):
— Ну, так шо? Завтра гуляєм?

Гурвиник:
— А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть нєльзя, блядь!!!

ЗАВІСА.

╔═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╦═╗
╚═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╩═╝

p/s:
Ошибки в тексте занесены сознательно и не очень (в последнем случае объясняется всё тем, что когда набивал этот текст было уже 5.30 утра и зверски хотелось спатьZ-z-z...:)))