Лесь Подерев'янський — П'єса для шкільного театру

23 марта 1999

Для тех, кто ещё не понял, как общаться с данным текстом, краткая инструкция, как читаются некоторые буквы:

i = и;
j = йи';
е = э, иногда = е;
йо(ьо) = ё;
и = ы;
' = ъ, иногда = ь.

Лесь Подерев'янськiй

П'еса для шкiльного театру

Дiйовi особи

вчитель Мирон Опанасович;
вчителька Зоя Жорiвна;
пiонер Гриша;
пiонер Миша;
пiонер Вася;
пiонерка Стася;
другорiчник Носенко, тоже пiонер.

Дiя перша

Шкiльна лабораторiя. Посерединi стирчить пластмасовий скiлет, глобус i тваринний куточок. В тваринному куточку бавляться: жаби, jжачок, бiлочка та кролиха. Кролиха велика, товста та вагiтна. Над тваринним куточком вiсить макет раздавленноj жаби. Венчае обстановочку портерт Дарвiна. Дарвiн на портретi показуе руками на брудну обiзяну, з роту у Дарвiна вилазе надпис: "Бога нема".

Входить вчитель Мирон Опанасович i вчителька Зоя Жорiвна.

Зоя Жорiвна:
— Мирон Опанасович, шо у нас по плану?

Мирон Опанасович:
— Чергове заняття по вивченню життя жаби у свiтi атеiстичного восприняття дiйсностi. Кiнцева мета — на прикладi жаби довести учня до переконання, шо бога нема.

Зоя Жорiвна:
— Одна думка, шо бог е — це вже хуйня, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович:
— Звичайно, хуйня, Зоя Жорiвна, ще й яка хуйня. Це iдiолiстичний онанiзм.

Обое замисленно мовчать, мабудь думають про бога i про те, шо його нема. Лунае дзвоник i в лабораторij з'являються пiонери, починаеться урок.

Зоя Жорiвна:
— Учнi, тема наших занятть сьогоднi — жаба. Хто з вас знае про жабу?

Мертва тиша, пiд час якоj пiонер Вася лапа за сраку пiонерку Стасю.

Зоя Жорiвна (сатанiючи):
— Пiонер Гриша до дошки!

Мирон Опанасович:
— Спокiйнiше, Зоя Жорiвна, спокiйнiше.

Пiонер Гриша (бодьоро):
— Жаба живе в саду, живеться продуктами народного господарства, тому жаба шкiдник, jj треба знищувать. Наш народ вже давно оголосив вiйну жабi.

Зоя Жорiвна:
— Проведи дослiд.

Пiонер Гриша дiстае жабу:

— С першого погляду жаба похожа на самольота, у неj есть фюзеляж i шассi. Шассi у жабы розрiзняють: перденя (вiдривае i показуе) i задня (вiдривае i показуе). В срацi у жаби е сопло, в котре дослiдники встромляють соломину...

Зоя Жорiвна:
— Досить, Гриша, сiдай, п'ять. Миша, продовжуй.

Миша (бодьоро):
— Соломину, яка зветься катетером.

Миша встромляе катетер, надувае жабу i пиздить jj об стiну, потiм пiдбира з полу те, що вiд жаби залишилось.

Миша:
— В результатi нервового струсу ми бачим у жаби розлад нервовоj сiстеми, шо привело, тварюку, до клiничноj смертi, ознаками якоj служить вiдсутнiсть потiння дзеркальця.

Миша приклада дзеркальце до жаби, воно не потiе.

Зоя Жорiвна:
— Сiдай, п'ять. Починаемо вивчення нового матерiалу. Будь ласка, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович дiстае с тваринного куточку jжачка:

— Дiти, хто це?

Пiонер Миша:
— Це jжачок.

Мирон Опанасович:
— Вiрно. Зоя Жорiвна, нука менi скальпеля.

Мирон Опанасович заширюе скальпелем в jжачка, рiже його i розповiдае:

— Jжачок, дiти, це ворог народного господарства. Живеться вiн народними вiдходами, тому в середенi дуже брудний.

Показуе те, шо виняв з jжачка.

— Один jжачок за одну нiч з'jдае стiки народного добра, скiкi важить сам, тому jжачкiв треба знищувать. I тут нам у пригодi стае наша славна авiацiя, один самольот за одинь день знищуе стiлькi jжачкiв, скiкi важить сам. Носенко, скiлькi jжачкiв буде знищено за рiк?

Другорiчник Носенко:
— 365 смольотiв з jжачками, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович:
— I знов двiйка, Носенко. Хто ж це знищуе самольоти? Це ж наша гордiсть. Продовжуйте, Зоя Жорiвна.

Зоя Жорiвна дiстае з тваринного куточку бiлочку:

— Дiти, перед вами бiлочка, ворог лiсiв.

Зоя Жорiвна пiдключае бiлочку до штепселя i продовжуе розповiдати:

— Нервовi посмикування бiлочки, це живе свiдотцтво мiтцi нашого електричного струму, а також розплата за загублену бiлочкою тайгу.

Зоя Жорiвна виключа бiлочку i кида у вiкно jj обсмаленi рештки.

Зоя Жорiвна:
— Шо там ще, Мирон Опанасович?

Мирон Опанасович:
— Кролиха!

Лунае дзвоник.

Зоя Жорiвна:
— От шкода, знову часу не вистачило. Зробимо висновки, дiти, бога нема, а е природа, природу треба мiняти i знищувать все, що в нiй не потрiбно. А ти, Носенко, дай щоденник, шоб завтра твiй батько був у школi.

ЗАВIСА.

Далi буде....: