Гамлет, або феномен Дацького кацапізму

Лесь Подерев'янський

П'еса «Гамлет, або феномен Дацького кацапізму»

Дійові особи

Гамлет — дацький кацап;
Маргарита — мати Гамлета;
Привід — страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку і сукровицю простирадлом;
Клавдій — хтивий дядько принца;
Зігмунд Фрейд — видомий псіхіатр.

Перша дія

Берег моря, чути розбещені крики морських птахів, ревіння моржа, а також інші звуки, іздаваєміє різной морською сволотою. Входить Гамлет, вдягнутий в зручну, приємну толстовку і такі ж самі парусінові штани. Гамлет красиво підперезаний вузенькім шкіряним пояском, він босий, барадатий і пазаватий, в руках у нього дебелий дрючок.

Гамлет:
— Як остопиздило купатися мені, чи може іскупатися? Купатись, чи не купатись, блядські ці питання зайобують! То може не вагаясь спустить увраз штани, та батерфляєм хуяріти, поки за буями в очах не потемніє? Ну а з годом, про наслідкі можливі не подумать, один лише тільки раз — і вже крадеться піздець своєю усмішкою хижою. Простуда, гіморой, черяк на сраці, запльована підлога, лікарі, від шприца гіматома і могила, на ній брудна Афелія вонюча та купка маргаріток, а під нею лежить той фраер, шо любив купатись! Такій варіант єбав я в рот і в носа!!

Гамлет харка у море і його дрючком пиздячить. Входить Клавдій — хтивий дядько принца.

Клавдій:
— Мон шер Гамлет, ходімо в кабінет, конхфету дам тобі я посмоктати. Конхфета очень класна — Тузік вкусний!

Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусний нехуйовий Тузік. У ту же мить з моря вилазе привід у брудному простирадлі.

Привід:
— Не вір, мій сину, цьому підарасу, конфету ту тобі він в жопу встромить.

Клавдій: «А-а-а...»; тікає...

Привід:
— Ось бач, злякався, йобаний сцикун. Він обісцяв мене на полюванні, коли я міцно спав, підступною рукою він в ухо спрямував брудного хуя, і скосопиздила моє прекрасне тіло смертельная гангрена, помсти хочу!! Побачить цю падлюку на параші, за грою в півника з неголенем убивцей, або в конторі сраним інженером, або у юрті раком на підлозі, татари шоб його єбали в сраку!

Гамлет:
— Не можна мстить, повинні ми любити всіх підарасів, злодіїв, убивць, бо кожен з них — народ, всі богоносці...

Привід (іронічно):
— То може ти й м'яса не їсиш?

Гамлет:
— Ні, не їсу я м'яса принципово, я тільки випить іноді люблю, бо ми народ широкий і гостинний, і випити ми можем до хуя, намного більше інших інородців, жидів та басурман.

Привід:
— Хуйова мода, пробзділо щось у датському князівстві, коли я був царем, єбав я в жопу всіх богоносців вкупі з Львом Толстим, но це, конешно, в смислі переносном. Бо підарасів з детства не любивши, їх посилав на хімію єбошить на благо Батьківщини. О часи, о Данія нещасная!

Гамлет:
— Ви, батько, там привідом вже зовсім заєбались, шось спиздите таке, шо не просцяти за цілий тиждень. Я ж вам сказав, шо мститися не можу, бо всі люди — браття на землі, окрім жидів, татар, массонів, негрів, беларусів, которих я ненавиджу, в цілому ж я гуманіст — не те шо ви, папаша. Вам тільки би горілки засадить, та мамку бідну на печі єбати, аж дим із хати іде, а потім чаю посьорбати і кинути сокиру в паралізовану бабулю, унітаза хуярим чобітьми, а також много другой хуйні за вами замечав я. Навіщо ж було родного брата, слабкішого за вас своїм здоров'ям, примусувать лизати вам мінета? От він і єбанувся, бідолашний! І це не дивно. Мати моя бідна ненавидiла вас, як я жидів, мене ж, синка хорошого, любила і часто пестила, а я із нею грався у котика та білочку. Ви, батько, піздуйте в ваше море та хутчіше, бо я дрючком переєбу єбальник, ще й дядька позову, і ми з ним разом такіх піздюлей вам понакладаєм, що Данія здригнеться.

Привід:
— Сучій сину, хуйовий недоносок, так на батька таку хуйню казать, чому не втопив я тебе у малахв'ї, як ти родився, чому не засунув в жопу головою і задушив, окурвача сімейка. Зажди ж у мене.

Привід топиться у морі.

Гамлет:
— Папаша блядський, в доску заєбали, піти би випіть в барі шампаньоли, бо в рту немов коти понассикали, і несвідомо хочеться лизати шершавим язиком гарячі зуби.

Гамлет уходить, моржи ревуть, птахі кричать, море шумить.

Дія друга

На сцені з боку стоїть рояль «СТЕНЬВЕЙ», на ньому стоять шпроти, посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку, над ними герб вісить національний. На гербі зображено ведмідя. В одній руці у ведмідя молоток, а в другій — балалайка, це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюкі. На креслі сидить Маргаріта, мати Гамлета, і вишива комірець в косовороточці. Вона наспівує «Комарікі». Непомітно, м'якою ходою підараса входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій:
— Сьогодні я гуляв на дацьком взмор'є з твоїм синком красівим, я конхвету, хорошу, очень вкусну давав, но он не взяв, муділа.

Маргаріта:
— Какой чудак, єй-богу!

Клавдій (сам до себе):
— Я виєбу його... (до Маргаріти):
— Конхвета «Тузік» очень нехуйова!

Маргаріта (лагідно):
— Бешкетнику!

Клавдій:
— Чім бздить у кабінеті, неначе хтось насрав нечістоплотно, відкрийте фортку, хами, шоб пробзділось.

Підскочивши, два хама у косоворотках і чоботях швиденько відкривають фортку, і в неї в ту же мить влітає привід.

Привід:
— Ага, падлюкі, всім скидать штани і стати раком, щас піздець вам буде, слівайте воду, йобані массони, чи як вас там...

Клавдій, Маргаріта і хами виконують накази привіда, який дико регоче і літає по кабінету.

Клавдій:
— Мій привіду, ніякої хуйні не робим ми. Ко всем жидомассонам іспитиваем злобу і ненависть, і каждий день національні гімни на балалайке хором ісполняем! Бояться нас жиди та басурмани, престіж крепчаєт, мощно возрастає, як процент жиров у маслі, довольні хами — ситі в них єбала, гараздо меньше стало підарасів. Єбошать всі вони, як папа Карло, на хімії в Черкасах, лесбіянкі усі на Соловках.

Входить Гамлет, він в сраку п'яний. В одній руці у нього дрючок, а в другій — шампанське.

Привід:
— Дивись, мій синку, це жидомассони. Ти запиздячь дрючком їх по печінці, а потім мне доложишь, шо не ясно?

Гамлет:
— Папаша, все буде в лучшем віді, не хвилюйтесь.

Гамлет пиздить усіх дрючком, пиздячить герба з ведмедем, потім заліває шампанське в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю піздить дрючком... Рояль гуде.

Привід:
— Мій синку, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.

Гамлет:
— Єбав я і роялі, і валюту, і всіх жидів!!

Гамлет піздить привіда дрючком, привід пада. На полу лежать трупи, попизжені Гамлетом, в роялі тихо плавають шпроти, входить Зігмунд Фрейд, його окуляри таємничо блищать в темноті.

Гамлет (потихеньку починає тверезітись):
— Ітогі подведем: упіздив тата і мамку запиздячів з рідним дядьком, попіздив мебель ценную, герба національного хуйню, усюду смерть, розруха, не буду більше пити я, хочь правда — яка розумная альтернатіва. Ех, блядська Данія, піздець всім сподіванням!

Гамлет рве на собі толстовку. Тихо грає музика, приємний голос співа «Яблучко», Зігмунд Фрейд підходить до Гамлета, коле його шприцем у сраку і уводить до божевільного дому. На сцені з'являються семеро матросів в жахливих, чорних бушлатах. Пісня «Яблучко» переможно шириться. Під веселі звукі «Яблучка» матроси мовчки, страшно відбивають чочотку...

ЗАВІСА

_________________________________________
                CUT
_________________________________________